Третя десятка і нижчеВища освіта Львівщини перебуває на периферії. Принаймні такий висновок випливає з рейтингу вищих навчальних закладів “Топ-200 Україна”, який опублікувала минулого тижня газета “Дзеркало тижня”.
Найвище місце серед львівських ВНЗ, згідно з цим рейтингом, посідає Національний лісотехнічний університет України. Йому належить честь відкрити… третю десятку рейтингу. Відразу після нього, 22-й – Львівський національний університет імені Івана Франка.
Перша п’ятірка рейтингу є доволі прогнозованою: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна та Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого.
Позиції ж закладів львівської вищої школи, крім зазначених, такі: Національний університет “Львівська політехніка” – 47-ме місце, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького – 62-ге, Львівська національна академія мистецтв – 84-те, Львівський банківський інститут НБУ – 85-те, Львівський державний аграрний університет – 142-ге, Українська академія друкарства – 145-те, Львівська комерційна академія – 148-ме, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка – 155-те, Львівська державна фінансова академія – 164-те, Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького – 173-тє, та Львівський державний інститут фізичної культури – 189-те.
Фактично всі львівські ВНЗ пропустили поперед себе чимало однопрофільних закладів. До прикладу, серед класичних університетів ЛНУ ім. Івана Франка випереджають, окрім Київського та Харківського, також Дніпропетровський, Донецький та Одеський.
Що це? Об’єктивна реальність, що має спустити з небес на землю зарозумілих галичан, котрі звикли називати Львів одним із найпотужніших освітніх центрів України та пишатися престижністю “рідної” освіти, чи банальна необ’єктивність оцінювання?
На думку академіка Миколи Жулинського, голови Національної ради з питань культури та духовності при Президентові України, рейтингування закладів вищої освіти України за міжнародною методикою – явище однозначно позитивне, проте не завжди українські реалії, зокрема й освітні, варто оцінювати за міжнародними критеріями.
– Вважаю, що цей рейтинг не відображає справжнього стану речей, – сказав “Газеті” Микола Жулинський. – Мабуть, певну роль тут відіграли формальні сторони, тому до результатів варто ставитися критично. Особисто для мене показовим є те, що два визначальні для української освіти заклади – Києво-Могилянська та Острозька академії – посідають дуже неспівмірні позиції (відповідно 3-тя та 124-та сходинки, – “Газета”). Безумовно, Острозька академія – невеликий заклад, проте її рівень значно вищий, аніж у багатьох із тих університетів, які випереджають цей ВНЗ. Також необ’єктивними вважаю позиції, які посідають ЛНУ імені Івана Франка та НУ “Львівська політехніка”.
Рейтинг укладали фахівці кафедри ЮНЕСКО “Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та інформатика” при НТУУ “КПІ” за методиками, що їх напрацювала міжнародна експертна група IREG (International Rankings Expert Group), до якої нещодавно увійшли й представники України.
Участь у рейтингу була добровільною. У тижневику наведено критерії, за якими порівнювали українські університети, причому зазначено: упорядники використовували тільки кількісні критерії, оскільки через відсутність в Україні достатнього досвіду та фахового потенціалу з використанням якісних характеристик виникли суттєві труднощі. Розробники рейтингу стверджують, що спиралися на матеріали, які подавали самі ВНЗ, до того ж ректори завіряли анкетні дані особистими підписами.
Попри це, про участь і місце в рейтингу Львівської державної музичної академії (яка, нагадаємо, опинилася на не вельми почесній 57-й позиції, чомусь пропустивши вперед Одеську (38-ме місце), Донецьку (53) та Київську “колег”) ректор цього закладу довідався від журналіста “Газети”. Професор Ігор Пилатюк стверджує: ніхто не звертався до керівництва академії з проханням надати необхідні для укладання рейтингу дані. Відтак і результати пан Пилатюк називає сфабрикованими, адже ґрунтуються вони на недостовірній інформації. Наприклад, у графі “міжнародне співробітництво” стоїть нуль, хоча в академії навчається чимало іноземних студентів, укладено щонайменше вісім договорів про співпрацю із зарубіжними “вишами”. Також ректор музичної академії (до речі, найстаршої в Україні) вважає загалом недоцільним застосовувати методи рангування технічних або класичних університетів до вищих шкіл мистецтва. А зважати, на думку пана Пилатюка, наразі варто лише на ті рейтинги, які укладають фахівці Міносвіти чи Мінкультури.
На жаль, поспілкуватися з чільниками інших львівських закладів вищої школи “Газеті” не вдалося. Проте дискусія залишається відкритою. І річ, очевидно, не стільки у результатах рейтингу, а радше в потребі з’ясувати об’єктивні реалії львівської освіти. Слід констатувати: проблем у львівських ВНЗ не бракує. Та чому, незважаючи на все, укладачі рейтингу так легко “опустили” бренд львівських “вишів”? Адже йдеться не про один заклад, а про Львів як один з освітніх центрів України. Можливо, час замислитися?
Ірина Гищук, Лідія Мельник
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/03/26/22527/ ..
Вход
FAQ
Поиск
..
агов!!!..
